Після серйозних невдач Росії у війні проти України у Кремлі вирішили трохи спустити пару та дозволили помірну та дуже дозовану критику дій ЗС РФ. Придворні пропагандисти типу Соловйова, Скабеєвої та Симоньян почали обережно покусувати міністерство оборони та інші силові відомства. Побачивши такий "розгул" свободи слова, на окупованому Донбасі активізувались місцеві "воєнкори", які чомусь вирішили, що їм теж можна… "Воєнкори" як дзеркало "спеціальної військової операції" Справа дійшла до того, що містечкові пропагандисти почали надавати поради Москві та розповідати, як треба воювати з Україною."России пора отвечать. И не в белых перчаточках, не с помощью господ из министерства выражения озабоченностей, а с помощью ракет и "Шахидов", которые "Герань". И не ковырять сараи на задворках Харькова и Запорожья, а долбить мосты и электростанции", - запропонував застосувати відому ще з часів навали варварів військову тактику "воєнкор Дубовий". "Нам очень долго обещали господа на высоких должностях, что "мы будем отвечать жестко и решительно". Ни жестко, ни решительно мы не видим, хотя очень хочется", - несміливо покритикував він керівництво РФ. Він зажадав від Москви "приведения инфраструктуры противника к кондициям позапрошлого века… Проблема в одном: в отдании такого приказа. Будет приказ – будут ракеты". Опосередковано дісталося від нього і згаданому вище Володимиру Соловйову та Дмитру Медведєву, які регулярно загрожують світу ядерною бомбою. "И ни слова об использовании ядерного оружия. Простите, но ТЯО – удел слабаков. Украина, которая его не имеет, почему-то пока прекрасно справляется и без него. Без лучших в мире танков, без самых совершенных самолетов, без уникальных систем ПВО – и справляется. Парадокс. А у нас каждый день только и разговоров, что "давно пора ядерным бабахнуть", - зовсім вже розбушувався "воєнкор". Його підтримав сам "заступник міністра інформації ДНР" Данило Безсонов. "Военкоры наполняют информационное поле нужным, актуальным и полезным контентом, который мотивирует наших бойцов и наше общество, и демотивирует врага. Многие военкоры стали посредниками в передаче разведывательных данных между местными жителями на оккупированных территориях и нашим командованием на разных уровнях", - похвалив він доморощених пропагандистів. "Военкоры обращают внимание на реальные проблемы и участвуют в их решении… Когда повсеместно есть проблемы и они замалчиваются, то участники, страдающие от этих проблем, думают, как их решать на своём уровне самостоятельно. Начинается брожение и протестные настроения. Однако, когда проблема обсуждается в публичном информационном поле - социальное напряжение снижается. Ведь все понимают, что, если проблема обсуждается публично, значит ее рано или поздно решат. Военкоры и админы взяли на себя роль громоотвода. Риск озвучивать проблемы", - заявляє штатний дезінформатор. Про "видатну" роль в історії саморобних журналістів, аудиторія яких обмежується передплатниками їх каналів у Телеграм, написав навіть колишній "народний губернатор", а нині "рядовий Губарєв". За його словами, президент країни-агресора, який особисто командує ходом "спеціальної військової операції", перш ніж ухвалити рішення, радиться з ними."Путин регулярно (!) принимает у себя военкоров, внимательно читает их доклады, задает правильные вопросы, получает объективные ответы. Знаю это точно из двух источников. Поэтому, когда некоторые наши дегенералы хотят что-то скрыть, сделать виноватыми тех же военкоров, то лучше сильно не усердствовать. Наш Дедушка спецслужбист, а информация с передовой от военкоров в тысячу раз объективнее. Поэтому в этом интриганстве дегенералы очевидно проиграют. Сгноит их Дедушка безжалостно как пить дать", - запевняє він. "Воєнкори" як вороги народу Насправді, судячи з істеричної реакції самих "воєнкорів", військове керівництво окупантів відноситься до авторів Телеграм-каналів з презирством і гидливістю. Їхні спроби висвітлювати події, а тим більше критикувати армійське начальство, жорстко припиняються, іноді навіть дуже жорстко. Так "воєнкор Руденко" поскаржився, що "заместитель МГБ ДНР открыл по нему огонь". Пропагандист повідомив, що хотів зняти сюжет про наслідки обстрілу центру Донецька, але по ньому почали стріляти. За всієї неповаги до "МДБ ДНР" слід визнати, що поведінка "заступника міністра" цілком зрозуміла. Буквально за кілька хвилин до появи на місці обстрілу товариша Руденка, спритніший за нього інший місцевий журналіст вже випустив сюжет в ефір свого Телеграм-каналу. Замість того, щоб зі сльозою в голосі розповідати про жахливі наслідки чергової серії "вісім років Донбас бомбили", він – свята простота – повідомив, що комунальні служби вже ліквідують наслідки прильоту "НАТОвского снаряда калибра 155 мм". "Осколки убирают с дороги ветками деревьев", - однією необережною фразою помножив він на нуль усі заяви старших товаришів-пропагандистів про геноцид "народу Донбасу". Ще раз: наслідки удару снарядом великого калібру прибирають віником з гілок дерев! Своє повідомлення про те, як "чекіст" стріляв по "свободі слова", "воєнкор Руденко" доповнив розповіддю, як його поклали на асфальт, били ногами, а потім відправили до відділення поліції. У "МВС ДНР", у свою чергу, заявили, що журналіст, "пребывавший в шоковом состоянии, пытался прорваться за оцепление и в силу своего состояния не смог адекватно оценить обстановку и действия правоохранителей". Огляд підготував Юрій Бовх, "ОстроВ"
